Навіщо нам бути разом?

Навіщо нам бути разом?

На цей час у публічному просторі досить жваво обговорюється питання: «Навіщо нам бути разом?», особливо його уточнювальний варіант: «Навіщо нам, таким різним, бути разом?».

У цьому невеличкому есе я поділюся кількома своїми думками з даної теми.

Перш за все зазначу, що для мене відповідь на це питання неможлива без попередніх відповідей на запитання: «Хто ми?» та «Для чого ми?».

У такому випадку йдеться про самоідентифікацію спільності (нашого «Ми») та розуміння ролі чи функцій цієї спільності.

Наприклад, якщо ми — вовки із самосвідомістю, то наша функція — підтримувати припустиму для екосистеми чисельність травоїдних тварин на певній території, полюючи насамперед на старих, хворих та слабких істот.

Навіщо нам бути разом у зграї? Щоб успішніше полювати, зокрема на більш сильних та швидких тварин, щоб ефективніше захищатися від решти хижаків та охороняти свої мисливські угіддя від інших вовчих зграй.

Подібним чином необхідно визначатися з відповідями на питання: «Хто ми?», «Для чого ми?» та «Навіщо нам бути разом?» у будь-якій людській спільноті, в якій з’являється особистий займенник «Ми».

Якщо ви мешканець стародавнього Вавилону, то насамперед ви людина, призначення якої полягає у служінні богам шляхом виконання важкої праці на землі для забезпечення богів їжею, святилищами та розвагами.

Навіщо вавилонянам бути разом? Щоб будувати храми для богів-покровителів, проводити необхідні ритуали та жертвоприношення на їхню честь, щоб захищати ці храми та свій спосіб життя від завойовників з іншими уявленнями про світоустрій.

Для кожного «Ми» існує, зазвичай, унікальний іменник або словосполучення, що виділяє його серед інших «Ми»: канадці, мешканці Онтаріо, одесити, вчителі, християни, вболівальники «Динамо» тощо.

Відповідаючи на питання: «Навіщо нам бути разом?», ми насамперед маємо визначити, про яке «Ми» йдеться і які функції на нього покладено.

Якщо «Ми» — вчителі, і наша функція полягає у тому, щоб давати іншим людям нові знання, то відповідь на питання: «Навіщо нам бути разом?» буде однією, а якщо «Ми» — вболівальники «Динамо», і наша функція полягає у тому, щоб підтримувати улюблену команду під час матчу, то відповідь буде зовсім іншою.

Але серед усього цього розмаїття «Ми», де люди ще якось знаходять узгоджені відповіді на питання «Навіщо нам бути разом?», особливо виділяється «Ми», під яким мається на увазі все Людство.

Тут розбіжність виникає вже на другому кроці. Якщо відповідь на перше питання буде: «Ми — Людство, як біологічний вид», то відповідь на питання: «Для чого ми?», може бути далекою від однозначності. А без неї відповісти на питання: «Навіщо нам (усім людям) бути разом?» досить проблематично.

Коріння різноманітності відповідей на питання «Для чого ми (Людство)?» криється у розмаїтті уявлень про світоустрій та ролі людей у кожному з них.

У будь-якому релігійному вченні, у кожній цілісній філософській концепції та навіть у деяких містичних одкровеннях можуть бути свої оригінальні уявлення про роль людини та Людства у цій реальності.

Відтак, ми маємо безліч відповідей, що не схожі одна на одну, на запитання: «Для чого ми (Людство)?». Відповідно, відповідей на питання: «Навіщо нам (усім людям) бути разом?» також буде безліч.

Передумова добровільного перебування разом визначається певною спільністю інтересів, завдань, цілей, призначень. Кожне «Ми» скріплюється такою спільністю.

Тема «Ми» є досить широкою та багатогранною, проте у рамках цього есе я хотів би виділити два важливі для мене аспекти.

Перший полягає в тому, що «Ми» — це насамперед синергія, прояв нових якостей і можливостей у спільноті, що виникла. Другий — це наділення «Ми», що з’явилося, певною суб’єктністю, відокремленою від суб’єктностей його складників.

Об’єднуючись, ми здобуваємо щось понад те, що маємо. Водночас у нас з’являються зобов’язання перед цим «віртуальним Ми», як певним елементом доповненої реальності.

Створюючи сім’ю, ми стаємо сильнішими, але водночас нам доводиться чимось жертвувати в ім’я «Ми — сім’я», аналогічно до племені, народу, нації, Людства чи профспілки.

Зазначу ще раз: «Ми» з синергією не виникає на порожньому місці. Повинна бути якась спільна мета (вигода, завдання, місія тощо), де учасники, об’єднавшись у «Ми», розділять ефект від синергії, що виникла, при цьому в багатьох випадках жертвуючи частиною особистої свободи.

«Ми» разом у родині, щоб отримати домашній затишок та розділити труднощі виховання дітей, «Ми» разом у робочому колективі, щоб створити потрібний продукт, «Ми» разом у державі, щоб захистити свій спосіб життя. У кожного «Ми» є своя мета.

На жаль, єднального «Ми» (щодо Людства) для більшості мешканців Землі поки що немає. Немає спільної мети, місії, призначення, а отже, і сенсу об’єднуватися в надії отримати синергію для досягнення бажаного.

Отже, перш ніж відповідати на питання: «Навіщо нам, таким різним, бути разом?», необхідно визначитися, чого ми хочемо досягти своєю спільністю?

У чому полягає призначення Людства? Які цілі, завдання, інтереси, зрештою, можуть об’єднати, якщо не всіх людей, то їхню переважну більшість? Яким чином вони могли б відчути себе частинкою «Ми» у спільноті всього Людства?

Кожна мисляча людина самостійно шукає для себе відповіді на ці питання. Для себе особисто я знайшов їх у світоглядній концепції «Яфігор». Ось ці відповіді:

Питання: «Хто Ми?»
Відповідь: «Люди — біологічний вид, що є складовою частиною єдиного організму земного Життя та еволюційно створений цим Життям.»

Питання: «Для чого Ми?»
Відповідь: «Для захисту земного Життя від загроз космічного масштабу, для сприяння його розвитку та поширенню за межі планети Земля.»

Питання: «Навіщо нам усім, таким різним, бути разом?»
Відповідь: «Для того, щоб спільно створити таку техногенну цивілізацію, яка була б здатна захистити, розвинути та поширити земне Життя, частиною якого ми всі і є.

Чи це справді так? Про істинність того чи іншого твердження можна розмірковувати століттями й тисячоліттями, так і не дійшовши згоди. Питання, скоріше, не в істинності, а в наявності гідних альтернатив.

Мені особисто важко погодитися з запропонованими альтернативами на кшталт: люди — раби/слуги/іграшки в руках богів, що створені ними для своїх цілей; людство — породження сліпої еволюції в боротьбі за існування, що не має початкової мети та сенсу; що кожна людина проходить індивідуальні життєві уроки в цій реальності, щоб потім переродитися в більш досконалу істоту і тому подібне.

Усі ці чудові пояснення з різних моделей світоустрою можуть радше допомогти людині відповісти на питання: «Для чого Я?», ніж «Для чого Ми?», а тим більше «Для чого нам усім (Людству) бути разом в об’єднуючому нас цілому?»

А чи є у вас гідні відповіді на питання: «Для чого Ми (Людство)?» та «Для чого Нам (людям) бути разом?»