Про контакт з іншим Життям

Зміст

Есе про контакт з іншим Життям

Актуальні питання

Чи готове Людство до зустрічі з іншим — позаземним Життям? Я вважаю, що Ні! Чи бажаний такий контакт? Я вважаю, що Ні! Чи приваблює мене ідея колонізації Марса так, як її пропонує Ілон Маск? І тут також буде відповідь — Ні!

Спробуємо розібратися, чи не надто категоричні ці відповіді на такі важливі для Людства питання?

Але спочатку про те, чому в мене виникло бажання написати есе на цю тему.

У стрімкому калейдоскопі новин дедалі частіше з'являються повідомлення про те, що вчені знову і знову знаходять світи в космосі, де потенційно може виникнути й існувати Життя, подібне до Земного.

Для більшості людей це оптимістична звістка, яка будить в їхній уяві сюжети захопливих творів видатних письменників-фантастів та талановитих кіномитців. Творів, де представники різних світів сидять поруч за одним столом, спілкуються, разом працюють, торгують, обмінюються знаннями, подекуди сваряться та воюють.

На жаль, дійсність може виявитися зовсім іншою. І проблема тут не у войовничості чи пацифізмі інопланетян, не в рівні їх технологічного розвитку і не в особливостях будови їхнього тіла. Проблема в розумінні суті самого Життя і в першу чергу — Земного.

База для аргументації

Перш ніж перейти до розгляду цього питання, я хочу звернути вашу увагу на вплив базової або домінуючої моделі світоустрою, якої дотримується людина, на сприйняття наведених аргументів.

Що я маю на увазі? Якщо людина дотримується думки, що весь Всесвіт створено одним Богом і живе за його Законом, то вона цілком усвідомлено може вважати, що Творець вже подбав і про планети подібні до Землі, де Людство зможе комфортно жити, і про Життя на цих планетах, що є сумісним із Земним Життям, і про можливість мирного співіснування таких Життів, нехай і різних, але все-таки творінь єдиного Бога.

Якщо людина дотримується атеїстичних поглядів на світоустрій, вона спиратиметься виключно на наукові знання, теорії та припущення. На жаль, тут ще багато білих плям, особливо у розумінні Життя як явища. Тому людина з такими поглядами буде змушена постфактум розробляти стратегію своєї поведінки щодо інопланетного Життя, тобто тільки після отримання необхідної для аналізу інформації.

Я — яфігореєць, тому підійду до цього питання, спираючись на модель світоустрою «Яфігор». (Детальніше про це тут: Яфігор )

Згідно з цією моделлю, все Земне Життя бере початок від єдиного прабатька — умовної праклітини, яка колись поділилася на дві клітини, що, власне, і запустило еволюційний процес.

Завдяки єдності походження, все земне Життя взаємопов'язане і залишається єдиним організмом. Цей організм є особистістю, що має свідомість і волю. Контролюючи еволюційний процес, ця особистість стала Творцем більшості земних видів, зокрема й Людства.

Згідно з концепцією «Яфігор», Земне Життя — унікальне! Воно відповідає саме тим умовам існування, які склалися на планеті Земля. За мільярди років воно пройшло свій особливий і неповторний шлях розвитку.

Цілком логічно, що й на інших планетах могло зародитися власне Життя і пройти свій унікальний шлях розвитку. Я не беруся навіть судити, як воно може виглядати. Лише в одному можу бути впевнений, що воно буде геть не таким, як Земне.

Можна припустити, що перша праклітина зародилася не на Землі, а була занесена з Космосу. У такому разі Життя з різних планет може мати якесь спільне коріння. Однак еволюція в мільярди років і умови існування на різних планетах зроблять свою справу. Кожне планетарне Життя стане унікальним.

Погляд на Контакт

Як люди, зазвичай, уявляють перший контакт Життів із різних світів? Про це вже написано безліч творів і знято чимало фільмів. Це — або зустріч у Космосі зорельотів «розумних» представників цих світів, або висадка людей на інші планети, або відвідування Землі інопланетянами.

Майже всі сюжети побудовані на взаємовідносинах між представниками розумних видів цих Життів у площині людських моральних та етичних норм. У багатьох митців ці стосунки цілком схожі на людські, а більшість інопланетян — такі собі доволі симпатичні (чи не дуже) гуманоїди, або, в крайньому випадку, чимось схожі на інших представників земної флори чи фауни.

Я ж пропоную поглянути на інший - непомітний оку рівень взаємодії Життів. А саме: на першу одноклітинну водорість, яка успішно поділилася в неземних умовах, на першу спору, яка вдало проросла в чужому середовищі, на першу бактерію, для якої інопланетний живий вид став живильним середовищем, тощо. Саме на цьому рівні відбуватиметься справжня «війна світів».

І якщо «розумні» представники двох Життів зможуть домовитися про мирне співіснування, то всі інші форми Життя продовжуватимуть битися аж до повного знищення «чужинців», зокрема й організм самої людини.

Для єдиного організму планетарного Життя представники іншого Життя - це інфекція, з якою необхідно боротися, бо вона несе смертельну загрозу. Навіть «розумні» види обох сторін навряд чи зможуть завадити цій боротьбі.

З великою долею ймовірності можна стверджувати, що потрапляння чужих форм Життя (подібних у своїй поведінці до Земного) на нашу планету, може призвести до загибелі Земного Життя. І відповідно потрапляння Земного Життя на територію інопланетного, може призвести до загибелі місцевого Життя.

Розуміючи все це, як повинні поводитися при зустрічі в Космосі «розумні» види, що представляють Життя своїх планет? Відповідь очевидна — не допустити потрапляння форм одного Життя на територію іншого, триматися одне від одного якомога далі, уникати «живих» планет, набагато ретельніше вивчати планети, які здаються «мертвими».

Оцінивши перспективу контакту з іншим Життям через призму концепції «Яфігор», пропоную повернутися до наших питань.

Чи готове Людство до зустрічі з іншим — позаземним Життям?

Відповідь — Ні! Чому Ні? Тому, що в Людства немає спільної позиції ні стосовно світоустрою, ні стосовно свого місця в земному Житті, ні стосовно свого призначення, ні стосовно того, що воно має робити у Космосі.

Змоделюємо ситуацію. У космічному просторі відбувається перша зустріч двох міжзоряних кораблів із різних «живих» світів. Будемо вважати, що встановлено контакт і налагоджено комунікацію. Одними з перших запитань, що виникнуть, будуть: «Хто ви?» і «Що ви робите у Космосі?».

А тепер саме цікаве. Якщо капітан земного корабля, який веде переговори, дотримується одного з релігійних уявлень про світоустрій, його відповідь буде схожа на наступну: "Ми — Люди! Ми творіння нашого Господа, який створив цей Всесвіт, нашу зоряну систему і нашу планету Земля. Він заселив цю планету різними живими істотами і людьми. Наше призначення — виконувати заповіти нашого Творця і жити за його законами, які викладені у священних текстах. Ми вийшли в Космос, щоб досліджувати світи, які він створив, знаходити розумних істот у цих світах і доносити їм Слово Боже. Частина з нас вважає, що багато людей на Землі перестали дотримуватися його заповітів, тому ми розглядаємо можливість колонізації планет зі сприятливими умовами для побудови нових суспільств, які житимуть за законами нашого Господа!"

Відповідь капітана земного зорельота, який дотримується атеїстичної моделі світоустрою, виглядатиме інакше. Щось на кшталт: "Ми — Люди! Живий вид, що випадково виник на Землі в результаті еволюції. Ми перемогли в боротьбі за існування і стали панівним видом на планеті. Завдяки своєму розуму і здатності виготовляти знаряддя праці, ми створили техногенну цивілізацію. Наше призначення — зробити життя представників нашого виду більш безпечним, комфортним та цікавим. Завдяки своїм досягненням ми маємо можливість вивчати Космос, щоб задовольнити свою цікавість, знайти та видобути необхідні нам ресурси, а також колонізувати світи, що відповідають нашим вимогам!"

Це лише дві з великої кількості можливих відповідей. Тому що скільки людей — стільки й світоглядів, і уявлень про світоустрій. Єдиної позиції у Людства з цих питань ще немає. Кожен уряд, кожна комерційна установа, навіть кожен незалежний капітан космічного корабля, які збираються вивчати Космос, можуть мати окрему думку щодо своєї поведінки під час контакту з іншим Життям.

Дуже вагомою для подальшого контакту може стати відповідь на запитання: "Що робитимуть люди, якщо вони знайдуть цікаві для себе світи, де вже існує самобутнє Життя? Особливо якщо це Життя не матиме «розумних», з погляду людей, видів, або ці види будуть значно слабшими за людей і фізично, і технологічно?"

Аналіз популярних науково-фантастичних творів свідчить, що значна частина Людства цілком свідомо допускає і знищення «небезпечних» для людей істот на їхніх рідних планетах, і полювання заради забави, і експлуатацію менш розвинених інопланетних видів, і знищення окремих форм життя заради потрібних Людству корисних копалин та інших ресурсів. А з огляду на те, що інше Життя може захищатися навіть на найнижчому рівні, то хтось із людей може цілком усвідомлено розглядати питання про його повне знищення і стерилізацію планети заради інтересів Людства чи свого Бога.

Тобто і з цього питання у Людства немає єдиної позиції. Скільки людей — стільки й думок.

Без єдиної позиції Людства щодо себе, свого призначення, своїх дій у Космосі та свого ставлення до позаземного Життя — люди не готові до контакту з іншим Життям!

Чи бажаний такий контакт?

Я вважаю, що ні! Чому Ні? Частково відповідь ґрунтується на тому, що ми розглянули вище. А саме — Людство ще не визначилося зі своєю позицією щодо іншого Життя.

Життя, яке допускає знищення іншого Життя заради своїх вигод (не у порядку самозахисту), може бути ізольоване або знищене іншим Життям як таке, що несе для нього загрозу.

Крім того необережні контакти з будь-якими формами іншого Життя можуть призвести до фатальних наслідків як для Земного Життя, так і для інопланетного. Не забувайте про найменші («нерозумні») форми Життя, які можуть потрапити в чуже середовище.

На жаль, більшість людей вже готова висаджуватися на інші планети та тиснути кінцівки місцевим мешканцям, не розуміючи, що саме вони будуть відповідальними за перенесення смертельної «зарази» з одного світу в інший. Вони ладні стрибати у воду, не знаючи, що там — у воді.

Тепер про вигоду. Яку користь люди можуть отримати з іншого «живого» світу, якщо не розглядати його як простір для колонізації? Мені навіть важко уявити, що якась органічна сполука з іншої планети може стати поживною речовиною для організму людини чи якоїсь іншої земної тварини без дуже серйозних наслідків.

Усі мінеральні ресурси можна буде знайти на «мертвих» планетах, енергію — на зірках. Якщо мова про воду, то й вона може бути насиченою іншим Життям, контакт з яким є зовсім не бажаним.

Можливо, хтось згадає про обмін знаннями та технологіями. Я думаю, що це може бути дуже ризикованим рішенням з непрогнозованими наслідками для обох сторін. Навіть допомога якійсь менш технологічній цивілізації в її розвитку, може дуже нашкодити і їй, і планетарному Життю, яке вона представляє. Людство ще не навчилося жити в гармонії зі своїм власним — Земним Життям, що вже казати про відчуття гармонії у чужому Житті.

Кожне планетарне Життя унікальне і має свій особливий шлях розвитку, вплив на який я вважаю небезпечним, небажаним і неетичним.

Єдиний виняток, на мій погляд, коли співпраця двох різних Життів може мати сенс, — це спільна загроза для двох світів, яку можна подолати лише об'єднавши зусилля.

Про Марс

Вважаю, що тепер цілком зрозумілою буде моя відповідь «Ні» і на питання: «Чи приваблює мене ідея колонізації Марса так, як її пропонує Ілон Маск?»

Я нічого не маю проти вивчення цієї планети та її подальшої колонізації. Але! Чи впевнене Людство на сто відсотків, що на цій планеті немає ніякого Життя, навіть у найменших його проявах? Чи визначилося вже Людство з тим, що воно вважає Життям, крім органічних форм, подібних до земних? Чи готове Людство відмовитися від експансії у разі виявлення такого Життя?

Бо саме Марс може стати тим самим лакмусовим папірцем, що буде свідчити про наміри та позицію Людства у Космосі щодо іншого Життя.

Я вважаю, що вивчати Марс та інші планети Сонячної системи (і не тільки її) необхідно. Але до чіткого визначення того, що Людство вважає Життям, і до повної впевненості, що Життя на досліджуваній планеті не існує, у жодному разі не допускати потрапляння в той світ жодної з форм земного Життя.

Дослідження можна проводити з орбіти планети за допомогою роботизованих комплексів на самій планеті, які мають пройти найретельнішу стерилізацію.

Наостанок

На завершення пропоную одну з можливих відповідей капітана земного зорельота представникам іншого Життя, за умови, що він є яфігорейцем: "Ми — Люди! Ми органічна частина єдиного Земного Життя, яке є нашим Творцем. Наше призначення — захист цього Життя від загроз космічного масштабу, сприяння в його розвитку та поширенні на інші світи, які не мають власного Життя. Саме з цією метою ми вивчаємо Космос. Кожне планетарне Життя ми вважаємо унікальним і робимо все можливе, щоб запобігти втручанню в його самобутній розвиток. Відповідно ми готові стати й на захист свого власного Земного Життя у разі спроб втручання в його розвиток!"

(Про призначення Людства можна прочитати тут: Про сенс життя.)